Вироби з нержавіючої сталі піддають термічній обробці (загартуванні) для надання їм підвищеної твердості. При цьому такі показники, як гнучкість та пластичність загартування нержавіючої сталі зменшує. З цієї причини гарячекатана та холоднокатана нержавіюча сталь мають різні показники твердості підсумкової сировини.
Сутність загартування зводиться до нагрівання сталі до максимальних значень, і охолодження за допомогою різних середовищ. Вибір компонента, що охолоджує, залежить від марки сталі. Використовують очищену воду, олію, лужні та сольові розчини, повітря. Найкращим охолоджувачем вважається мінеральне масло, тому що при його використанні процес втрати тепла відбувається повільніше і стабільніше, ніж у випадку з водою.
Гартування труб 12х18н10т
Як уже було сказано, тонкощі доведення металу до досконалості безпосередньо залежать від складу, до якого входить: основний метал з різним рівнем вмісту вуглецю та легуючі компоненти. Зокрема загартування 12х18н10т обумовлене тим, що легуючими елементами у цій формулі виступають титан, хром і нікель, що наділяють готовий виріб гарною пластичністю та ударною в’язкістю. Загартовування допомагає підвищити загальну твердість сплаву до потрібних показників, щоб труби, що зроблені з нього, могли використовуватися в мережах високого тиску.
Труби 12х18н10т твердість після загартування набувають у результаті нагрівання та різкого охолодження водою. Сировина розігрівається до значень 1050-1080°С. До сортових марок сталі застосовуються такі методи зміцнення, як високотемпературна термічна обробка (ВТМО) на етапі прокату. Метал нагрівається до мінімальних температур деформації на етапі закінчення формування і підтримується в цьому режимі до моменту загартовування.
Марки сталі з низьким вмістом вуглецю (менше 0,3%) не підходять для загартування, тому перед прокатом їх поверхневий шар насичують вуглецем (цементують). Далі проводять низьку відпустку та загартування. Внаслідок такої процедури:
- серцевина виробу не змінює свого початкового хімічного складу;
- витривалість та зносостійкість зростають.
Іноді застосовують проміжне насичення вуглецем. У цьому випадку заготівля розігрівається до 910-950 °С, цементується, відпускається при 160-180 °С. Іноді температуру відпустки піднімають до 275-350°С. Наприклад, так здійснюється загартування сталі 14х17н2 та інших схожих за складом сплавів.
Гартування труб інших марок нержавіючої сталі
Всі комунікації з нержавіючої сталі можна обробляти згаданими вище методами, тільки в одному випадку з попереднім цементуванням, у другому без такого. Понад те, у процесі може брати участь як виріб цілком, і його окремі частини. Тому на питання, чи можна загартувати нержавіючу сталь, є однозначна відповідь – так! Найважливішим моментом є підбір температури та тривалості термічного впливу. Якщо виріб перегріти, втрата міцності гарантована.
Другим за значимістю фактором вважається рівномірність нагріву. Найчастіше при одноразовій витримці не вдається досягти потрібних показників і процедуру повторюють.
